Пробачте мені, чеченці...

Мені соромно і сумно... 
Згадуються слова Мартіна Німеллера: “Коли нацисти прийшли за комуністами, я мовчав — я ж не комуніст. Потім вони прийшли за соціал-демократами, і я мовчав — я ж не соціал-демократ. Далі вони прийшли за профспілковими діячами, і я мовчав — я ж не член профспілки. Потім вони прийшли за євреями, і я мовчав — я ж не єврей. А потім вони прийшли за мною, і більше не було кому заступитися”. 
Коли Путін «зачищав» Чечню, я мовчала. Чечня далеко, там «терористи» та «сепаратисти».
Коли Путін здійснював «примус до миру» в Грузії, я мовчала. Грузія далеко, і «вони перші почали стріляти».
Тепер Путін «захищає» російськомовне населення від бандерівців, тобто від мене. Адже Майдан надав терміну «бандерівець» нового змісту. Бандерівець — це вільна людина, яка повстала проти диктатури. Я знаю росіян, румунів, молдаванів,  євреїв, які називають себе бандерівцями.
І завдяки тому прозрінню, очищенню, який дав мені Майдан, я зрозуміла, що частка провини за злочини Путіна лежить і на мені. Адже я мовчала.
Пробачте мені, чеченці....